Була у хлопця сорочка,
вишита дрібно хрестами.
Були замріяні очі,
карі, такі ж як у мами.
А щастя криється в простих речах
А щастя криється в простих речах —
В ранковій каві з медом, у розмовах…
Душа
Зміта вогнем життя і долі.
Міста зникають у пітьмі.
Зліта душа, тремтить від болю.
Мета її, мов сни німі.
Перше кохання
Згадай своє перше коханняКоли серце тремтить і щемить,Коли страшно сказати вітанняІ душа твоя мило болить. Ти згадай як світиться поглядІ від слів завмирають вуста,Як підкошуються […]
Латаття
Верба до плеса нахилила пасмо
Густого посивілого волосся.
В соборі неба – білохмарна паства.
В соборі лісу – літнє суголосся.
Непорядний порядок
Ну немає серця справа,
Просто там нема!
Зліва його причепили!
Ніби недарма!
користь файна …
Притеклася думка,
Думка невеличка.
Десь взялася! З неба?
Хитрая сестричка?
Крива стежка – така казка
У нашому лісі
Живе й виплутає
“Кривая стежина”,
Так називають.
сказали-зрубали ….
Сказали – зрубали.
Навіщо рубали?
Воно вже зрослося,
У зіллі сплилося
як у Мелєвича
Де починаеться наш бiлий свiт?
А де кiнчається такий?
Бог не сказав, шукайте всi,
Небесним сяйвом освятив.
Ангели світла, ангели добра …
Багато духів назбиралось.
Всі носяться у величі своїй.
А я шукаю лише того,
Що може геть і ніякий.
Окуляри – загадка
За вуха почеплялись,
На нiс ви повсядались!
Чого то ви, панове,
Та тут повитягались?
Вечiрнi дзвони
Вечiрнi дзвони! Вечiрнi дзвони!
Оповідають все в невинності своiй,
Про молодiсть, про дiм і про час щемний,
коли в останнє чувся такий дзвiн
Без ярма
То мова про весну iде?
Не лише мова, а й дивись!
Дивись! Кругом земля цвiте!
I вибухи, i смерть – все скрiзь!
Бiль
Бiль – як морок без просвiту,
позатуляв все вiд людей,
щоб не побачити яскраво,
не в силі ми у ясний день.
вранішнє
А постоявши в бухті тихій,
Хай і яка там благодать,
Зір ріже горизонту риску
Думками все про «що?» і «як?».
питання до тих, кому було добре в минулому і ще того “добра” хочеться
Невже ти думаєш, якщо
Минуле у майбутнє помістити,
То буде так, як ніби геть
Пасує нам усім так жити?
а вистоїмо!
Волочить холод жилами туман,
Все ще притихло, зцепеніло.
Ще рано, ще тепла нема.
Мороз іще повзтиме у безсиллі.
Миру багато не буває
Багато миру не буває,
Він просто – мир.
Великого також немає,
Бо просто мир!
Весна. 8 березня
Глибоке плесо …
Зимно ще.
Повітря струнами тріпоче.
І сонце зовсім не мʼяке,
Лиш діамантами співоче
горобчик на війні …
Був горобчик та вiйною,
нiби в пеклi побував.
Там так хтось – негарна справа –
сильно бахав i стрiляв.
Смердячі духом
Цигани вкрали кошелька,
Нахабно гуртом обібрали.
Побігли, зникли всі разом,
Скарби моi повимітали.