Категорія: Вірші про природу

Сиве, сиве небо …
мокротою впало …
Сонце затулило,
тепло десь прибрало …

– Постелю доріжки
Жовтим килимочком,
І зімну травичку,
Хай поспить клубочком.

Літо, літечко моє!
Сонцем вмите,
аж святе!

Налітався жовтий листочок
І земелькою щільно приліг.

Руда й благодатна – то осiнь,
стильна i файна вона,

Просто гілка затремтіла …
Осінь прилетіла й сіла

Чому осiнь ти ворожа
для погляду мого,

Де початок, мiй листочок,
ти жовтенький тут лежиш

Наворожить, наворожить,
Золотом посипле

Осiнь бiльш чуттєва
З нами,

– Качечка мила,
осiнь прийшла,

Гарна, красна,
Ще й багата,

Iде осiнь.
Сиве небо
Дощем поливає.

Вигоріло літо жовтою травою
І волинський боцян вже летить
водою.

Синєє море
І жовтий пісок –

Серпень серпом, часом зубатим
Травинку зжовтив.