Категорія: Як на духу

Ні, я вам вже думки не подам.
Ні квартою, ні наперсточок.

Забуду я,
Нема причини,
Щоб й пам‘ять
Про мене була.

тихо стало на душi,
бо лелеки придойшли,

Не варто було дарунок дарувати.
Ви безсилі зло зрівняти,

Я розумію.
Але не хочу розум мати,
Щоб вибачати,
Щоб вбачати добро,

неможливо по ненормальним нормам прожити
треба самим ненормальними себе зробити.

про любов чи про розлуку …
вiзьму руку я у руку
i тепло тобi подам

Вже так, як є.
Моʼ і повинно бути.
Як птаху яструб кігтем враз

Вікно, аж сиве від дощів …
Весні ніяково дивитись …

Боюсь до того саду підійти,
Оливкові дерева, де у кручі,

Відверто і просто
Як небо землею,
Як наша земля
У небі святею …

Я не сумую, ні, не так
Я сум для себе уявляю.

Ну що ж, поплач,
Як вже так хочеш.

Птахою, птахою,
Грубою, тяжкою,

Далеко-далеко
Наш зараз лелека,
У теплім краю,
Чужина …

Шубку файну насадила,
панна Лиска гарно сiла,

Сови вочками блищали,
Ніч темненька – незамало
Зірочок таких сумних,
Спостережливих, самих
І сиділо, і літало …

У Віфлеємі домі,
Свята хатинка

Зірочка сяйна,
Радій, миленька,
Свято в душі
Стулилось тихенько.

Цяцьок поначіпляли храмом –
Вже ж стільки – не пройти.

Родився Христос!!!
Родився, родився!

Хатинку до хатинки,
Сніжок зараз стулив,

Вклонюсь, приклонюся …
Господь мiй милий …