Категорія: Філософські вірші

Хрести, розкинувши руки,
Стояли й дивились на нас.
А ми вбачали всiх близьких,
Не з нами вони тут стоять.

Солодке зло,
воно – солодке,
нудне аж!
Але задарма!
Як не лизати?
Дали ж!

День родився,
день минає,
прийшла нiч,
вiн помирає …

Ліниво думка перелазить
Із згадки в згадку – без кінця
То до майбутнього питання
Волочить – як оце і ця?

Хто такі – люди?
А хто їх знає.
Щось там бігає,
Аж несеться.

Подивишся …
А думка така – краще б не дивитися …
Почуєш …

У кого немає любові – журби не буває. Був би мудрим – не став би хитрим. Щоб покласти в кишеню – треба мати таку. До […]

Попереду смерть,
Позаду життя,
Між ними словечко –
Родились!

І боліло, і нило серце моє, А я вирвала його з грудей руками. Коли побачила, як сонце встає, Як кров полилася чужими вустами. Я відчула […]

Жив-був дід,
Була і баба.
Була внучка
Й птаха ряба.

Хтось похилився …
Геть землею,
Поклон
Проблемам
Вiддає.

Причина? Наслідок …
Хтось обвінчав цих двоє в часі.

Правда не ходить і не літає,
Константою твердо себе величає.

Жаба рибі наказала,
Щоб сюди не запливала.

Живiть широко,
дихайте глибоко,

Кожне слово котиться,
Дух зупинить зов.