Категорія: Вільна тема

без відчуття – нема й вірша.а вірш живеньким хоче бути, щоб думку словом пригорнути

Подяка і питання. можливо тяжке. чи був би потік поетичних пропозицій таким сильним, якби писати і популяризувати вірші було б значно тяжче. Без можливостей легкого […]

***індукційне від лат. in-dukcio “провести (до”) – загальний висновок на основі аналізу окремих фактів…або,згідно з логікою – “процес судження, котрий досягає висновку, що при наявному […]

Вечір…
Думу думка суне …
Темінь роздивляє .,,
Закотився день бездумний,

Гарне – твориться. Негарне – спотворюється.

Спокусливо для мене – писати.
Без спокуси я прочитати.
Коли і читаю, то слово –

Сунула лисичка лісом. Обережно ступала …
Враз над головою заскреготала сорока.
Лисичка підняла голову і запитала сороку –

Так – не завжди.
Лише в святую днину
Крилом торкнеться ангел
Лиш на мить.

Нескучный сад, печальный сад сгорело в нем спасение Советского Союза. Родился я среди его руин где уже не было ни Украины, ни России. В кустарно […]

У відчаї молитись неможливо.
Для Бога тебе вже нема.
А де ти? Світом розлетілась
Чутлива і нещасная душа.

Щось нашіптує мені
Ця похмура днина
Наче там он, по стіні
Неба половина,
Разом хмари та дощі
Паралельні даху.

В цій війні шизофренічній
Тихо так сьогодні.
Що аж чути – по обличчю
Б’ється дощ холодний.
Як спадає він на листя,
З листя вниз у трави.

Як закрутить світлий вітер
На стежині пил…
Що крізь степ,
Сади,
Між квіти.

Викотилось сонце
тильбате у спеці,
смажить, не жаліє
вогнем в небезпеці.

Я не став би стукати в двері…
Особливо в зачинені щільно.
Не стояв би біля порогу,
А пішов би геть, до холєри!

Без метафор коли…
Наприклад… –
Ворог кидає КАБ-и на цивільних людей з літаків та гвинтокрилів…
Каб-и збиває БПЛА (фантастично, але можливо)…

До нестерпності …
так хочеться сказати …
про біль …

Να τρώει η μάνα και του παιδιού να μη δίνει.Смачно так, Що мати з’їлаІ дитинi Не вдiлила.Νηστεύει ο δούλος του Θεού, γιατί ψωμί δεν έχει.Поститься […]

Думка
Приходить,
Зʼявляється,
Виникає,
Долітає,
Пропливає,

Свині попадали в море.
На березі сиділи двоє скажених, яких Господь зцілив.

Колобочок-колобок,
М’який з хлібчика клубок!
Прикотися ти до нас,
Розкажи ще казку, враз
Ми про тебе тут згадали,

Чого тобі так тяжко,
Скажи, душа, чого?
Бо бачила, бо чула,
Що десь життя було

Які в мене друзі – такий й я в окрузі.Сумнів – легко сіється, завжди сходить і виполоти вже неможливо.Лише тому варто довіритись в біді – […]

тяжкенько простенько сказати
про слово миле у менi …
ви ладнi мене ображати …
я згiдна … лише не гонiть