Категорія: Жартiвливi вiршi

Галас з звуком говорили –
– Вже нема i краплi сили!
Снiг коли зимою йде,
себе щiльненько кладе,

На машинi шапка,
бiла снiгова.
i слiди котячi-
ходила “братва”.

Підіть до магазину
І купіть мені
Усе по списку:
Мішечок спокою,

С ким не сяду на землі
Гарна мова йдеться.
Ось мураха, їй кажу,
– Робити нейметься?

– Я – це Я.
– А я – це Хто.
Хто із вас
Забув пальто?

Четвертий і пʼятий,
А далі «шубота»,

Начистили,
Помили,
Хутенько
І зварили!

Котик-муркотик,
Білий животик,
Хвостик руденький,

Як то хлопці нам так стати,
Щоб пів-поля мандрувати?

Всівся кавунище
На руки козацькі –

Оку збройні сили дали,
От воно і поскакало

Вiрш мiй промокнув, аж до буквочок.
Сидять, трясуться мокрими котами.

Баба Осiнь добре знає,

Сови снами мандрували,
то тому вночi i не спали.

Покрутився вітерець,
залетів, аж на вершець

Гупнув лист перед вiкном!
Гупнув? Може падав!

На дротині шпак з шпачихою сиділи …

Борщ у мисці й сало збоку,

Збунтувався! Хто? Промінчик!