Проволочився сумний день …
Сльозами все вмивав старанно.
Красі квіткам не поклонивсь,
Залив усе він невблаганно.
Місяць: Квітень 2026
Сплітайно …
Слова, думки …
Й мовчання сну, аж голосне …
І рання днина
Геть звичайна-
Як воскресіння
Знов зове …
Спілка тих, які вміють шрайбати
Спільнота однодумців?
Достойних із най-най?
А чи у правді сумнів?
У правді! І це знай!
Звичайний день …
Звичайний день …
Хтось народився,
хтось помер,
Хтось був зачатий
лиш цiєї ночi.
А душа, а душа …
А душа, а душа,
чом ти похилилась,
де та радiсть, де вона,
мила забарилась.
Самотність
Самотність – це не кінець зупинки,Це чистий аркуш мого життя.Самотність – це свобода,Це простір без зайвого сміття.19.04.2002 Новояворівськ
Човен пам’яті
Забудь, що було і не було,Пройшли часи весни та літа.Вже осінь вітром дощовимЗриває наше листя з липи.Наш човен вже давно приплив,І вітер гойдає нашу пам’ять.А […]
Тиша
У лісі тиша. Спокій і самотність.І листя падає в траву.Кричить ворона, вітер віє,І жаба квакає в ставку.І промінь сонця крізь густі туманиТоркнеться лагідно землі.Пройдуть дощі, […]
Життя розлука
Життя – як ліс, де стежка губиться в тумані,Де кожен крок – то спогад, то печаль.Ми в снах своїх плели кохання,Поки весна кульбабами цвіла.Але прийшла […]
Журавлі
Мій прах укинуть в пишні трави,Закриють травами землі.І ніч прийде, і тихим ранкомВідлетять у вирій журавлі. 15.05.2024, м. Вінниця, госпіталь
Зима на серці
Садки ще не цвіли,Бо надворі зима.А на серці так біло,Неначе весна.Неначе, неначе трава зеленіє,Неначе соловей співа…А на серці так біло,Неначе… Весна. 08.05.2024, м. Вінниця, госпіталь
Лебідка
Летіли білі лебеді,Летіли у теплії краї.Одну лебідку загубили,Як я тебе… 2023, Донецька область
Білий дим
Я упадуІ більше вже не буду,Буду грудкою землі.І ніхто, ніхто мені не скаже,Що там буде вдалині.Може сніг,А може зливаПриголубить пил землі.Може, стрінемось десь з тобоюТам… […]
Ясен
Скрипить від вітру в полі ясен,Старий і одинокий.Скрипить і споминаєМолодість свою.А старість зла «стара» —Коріння гноїть, серце в порох тре,І молодість ясен споминає,Яка не вернеться […]
Ностальгія …
Ностальгія щось шепотить …
Менi про щемнії моменти,
коли не знаю – йшла,
а може і летіла
… тоді налюбуюсь …
Візьму пензлик і намацаю
всього по трішки і багенько.
Тут крапкою, тут доріжкою
малюватиму я гарненько.
Надобраніч!
Вже кіт муштрується до сну,
– Не викидай на двір із хати!
– Піти на двір, то я піду,
Тобі ж не хочеться вставати!