Місяць: Травень 2026

Пролог Я розповім вам про життя Яке забрала сатанинськая система Реклося йому забуття… Сумна це повість. Давня тема… Скажу про те що мав сказати Колись […]

У жабки народились жабенятка.
Маленькі, як мак, гарненькі дитятка.
Чималенько їх таких народилось.
Імʼя всім подати рода заходилась.

Равлик базаром
недiльним ходив.
Сап’янцi найгарнiшi
наш равлик купив.

Прута зламаю,
Себе посічу –
За те що надію
Я маю таку –

Співай, пташино,
Не голосно співай …
Не сумуй, милий краю,
І сумуй до безкрай …

Кусочком світло аж нiяк,
У жменьку щiльну зачинити …
У фарбах духу, аж дзвенить,
Лоскоче сміх – волiє жити …

Вітром і шквалом.
Таке присудилось,
Коли почуття
Усі надломились.

Босоногий ангел
йшов й знайшов палiтру,
десь художник-горе
полем загубив.

Помірно й надто тихо-тихо
ступає вечір крадучись …
І зірка геть невтішно якось
не блимає і не горить …

Шепотiло море, дивувалось.
Сорочки козацькi розглядало.
Чорне й чорне – все в хресточку …
В сорочках козацьких, завиточок
Iз блакитi побажало,

Перегоріло … попіл лише …
Легкий і сивий …душа дише
Не барвами, так … безподячно …
І тут те саме … Було ж вдячно!

Інтродукція Укотре вже – з відразою Дивився я увечері новини… І раптом, ніби стразами Перлини Ввісні постали дивнії картини. І сам, не знаючи ні ямбу, […]

Срiчечка-рiчечка,
пеньочок-горбочок,
злетiла пташина,
м’якей клубочок.

Ніщо не зникне,
Й риска долі.
Усе в тобі, аж до кінця.
Образи, радості й неволі

На жменьку щастя ми не згідні!
Нам треба все, що дав нам Бог!
Могуть Дніпра і мову рідну,

Я підніму себе й піду
Вузеньким шляхом,
Як та нитка.
Вклонятись буду я Йому,

Схрестити пальці …
Щоб за хоть щось зачепитися…
Щоб втриматись за щось …
Себе самих за чуба витягти –

Податки в сльозах
чи податки із сліз …
Скрізь мусим подати
і все заплатити …

Все є.
І сльози, і слова.
Тепла нема,
Душа стала німа.
Вуста говорять,