Не дай мені часу, Господи мій,
В спокусі себе величати!
Хай краще піду між хмарАми, між гір,
Горе, небом блукаюти.
Бо ще є надія на слово святе,
Що лишиться тут між згадками,
Як вже без її, тоді хто мене вже
Помʼяне незлими думками?
Зустріну я зло і не поклонюсь,
Дай сили, Господь, не вклонитись.
Хай навіть в безсиллі зусім упаду,
Дай долі, того не дожити.