Стікає соком забуття.
Чиєсь сивізненьке життя …
Думок і мрій - як зірок в небі
І всі погасли, вже не треба …
Сухе бадилля, мох, каміння …
Кінець. І навіть й яке вміння
Рукою думку сотворити -
Земля забрала … годі жити!
І вітер, й дощ - усе старанням
Зітре людське … своім бажанням
Сказати - мить далась і годі!
Ти без нiчого - знов на Входi!