Навіщо, навіщо Ти слово подав,
мені ніякій, збурʼянілій
від вдалого слова, що в пензлях майстрів
звучить і художньо, і вміло?
Питаю й себе, а смуток міцний
скував кригою волю в тривогу
і думку мою у полон прихопив,
кому треба ніяке слово.
Ніяке назвав, болючіше ще
стало й до сліз аж нестерпно …
воно народилось і вже, і живе …
у жебраках мого серця …
Питаю себе