А що? А де?
На небi! Де ж iще!
Я не дивлюсь на небо!
Задерти лоба треба!
Дивлюсь землею все,
бо небо наплете ...
Думок - усi з перами,
i мрiї з чудесами.
I вже пташин рахуєш,
i нiг уже не чуєш ...
А нiби з ними раєм
разом собi лiтаєш ...
То добре полiтати,
та треба знов ступати,
ходити, бiгти ... вмерти ...
по сутi й йдем
до смертi ...
тому встроми-но лоба
до неба ...
до вподоби ще на землi лiтати,
бо духу треба мати ...
ходити, бiгти - треба,
але з лицем до неба.