Мудруєш думками саменький з собою.
Болем зачепило тай мiцно журбою ...
Радiсть гладенько мене пригортає.
Журба лиш роздерти душу бажає.
Втiхо, моя втiхо, шукати де свiтом,
покласти б на рану й позбутися лиха.
Стрiхонька побита, або вже й немає,
болить все знущанням, й нiщо не вчухає ...