Журба …

Мудруєш думками саменький з собою.
Болем зачепило тай мiцно журбою ...

Радiсть гладенько мене пригортає.
Журба лиш роздерти душу бажає.

Втiхо, моя втiхо, шукати де свiтом,
покласти б на рану й позбутися лиха.

Стрiхонька побита, або вже й немає,
болить все знущанням, й нiщо не вчухає ...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *