Веселки лінувались
Чи хтілось їм забути
Мостами возсядати
На небі в синеві.
Чи барви пожаліли,
Чи знали, що із нами,
Хіба що на ракети
Нанизатись могли.
І дощ, і той десь небом
Блукати заходився.
Хмарин - овечок стадом
Зусім десь погубив.
За сонцем посядали,
Тремтіли там усенькі
І сонце вберігало,
Бідненьких від біди.
Воно землю палило,
У муках вигинало.
Жар з неба падав,
До жару на землі.
- Вже схаменіться, люди!
Волало у промінні.
А ми лиш те й робили -
Вмирали на війні.