Сивиною, долиною
туман розтелився,
нiби каже чи шепоче -
близенько дивися.
Нема красного простору,
журба полем ходить,
мокротою i сльозою,
соромлячись бродить.
Осiнь холод пригорнула,
ним понакривала,
суха зломлена стеблинка,
непо́трiбом стала.
Поетичний авторський клуб, сучасна українська поезія
Сивиною, долиною
туман розтелився,
нiби каже чи шепоче -
близенько дивися.
Нема красного простору,
журба полем ходить,
мокротою i сльозою,
соромлячись бродить.
Осiнь холод пригорнула,
ним понакривала,
суха зломлена стеблинка,
непо́трiбом стала.