Людська ненавість,
Щосили,
Отрути бочки прикОтила
І розлила усе кругом.
Навіщо? Звикли, радо
Уся численная громада
Вхвалила! Зло! Хай буде так!
Воно сильніше!
Воно варте того,
Щоб з нами і у нас!
Щоб заглушити … що?
Невартість, яка
Розпаслася по нас!
Скажи-но слово справедливе
І ти у тих, хто ніпочім,
Розмажуть хрестиком і мила
Душа сконає. І притих
Твій голос, і не Дай вже Боже,
Відкрити рота!
Ні! Ніяк!
Бо буде так,
Як та небога …
Що з світом все у неладах.
А ми то знаєм,
Як то треба.
Але … вже будем, як усі …
Не як усі! Як комусь треба!
Та знаєм ми! І всяк мовчить!