Ялина була прекрасною. Висока, пухнаста,
гарна кроною. Ще й до того росла вона на
галявинці, на сонечку, тому то так і
полюбляли її всі. Що «народу» жило по ній …І
зігрітися, і захиститися, і прокормитися – всім
раду давала.
Білки снували по ній, як блискавиці. Дятел
стукотів зрання до смеркання. І пугач ухав
вночі. Всім було добре. Як вдома.
Сподобали красуню Ялину. Повезли на свято
до столиці.
Кажуть, там всі їй дуже раділи.