Ранок. Ліс вже давно співає, літає і бігає. Всі поспішають, працюють, плетуть і копають.
Тільки Зайчик сів насеред поляни і сидить. Зморений Їжак повільно суне до купи листя, щоб відпочити. Цілу ж ніч снував, наробився.
- Ти чого тут всівся і сидиш? - запитав Зайця.
- Та все життя бігаю туди-сюди, дай думаю, просто посиджу, світ роздивлюсь.
- Твоя правда. І цю справу варто зробити! - відповів Їжак і поплентав спати.
А Заєць так і не зміг роздивитися світ. Не було коли.
Майже всі, хто пробігав, чи пролітав, чи проповзав, чи проскакував поцікавились про Зайчика, чому він сидить просто так.
І всі про себе подумали, що і самим не завадило б роздивитися світ. Отак сісти і поглядіти. Як Заєць.