Це дійсно буде казка. Як та, яку ми слухали в дитинстві і вірили, вірили … Даремно, що очима не бачили ні Колобка, ні Зайчика, який розмовляє, але все було саме так, як розповідається в казці.
А що про Бога? І казка? Так, казка. Бо почуття однакові. Добро і затишок.
Все хтось когось ображає - це най-мʼякіше слово, яке я знайшла. Але Бог поряд. В кожну мить.
І не соромно поплакати і притулитись душею, і поблагати - все як душі заманеться. Побути дитям Отця, Творця, Бога.
Це і була моя казка. Що в мені. Про Бога. Во віки віків. Амінь.