#Мокрий вірш

Вiрш мiй змокрів, аж до буквочок.
Сидять, трясуться мокрими котами.

Зогрiти б їх, погладити б усiх,
Було б теплiше кудлатими рядками.

Перо зубате скиглить аж … пиши! 
Та мокро! Що мені робити?

Буває й так, бо сонце ще
Трудом, поете, треба заслужити!