Вiрш мiй промокнув, аж до буквочок.
Сидять, трясуться мокрими котами.
Зогрiти б їх, погладити б усiх,
Було б теплiше кудлатими рядками.
Перо зубате скиглить аж …
Пиши! Та мокро! Що мені робити?
Буває й так, бо сонце ще
Трудом, поете, треба заслужити!