Не буде твiй! Не буде все добре!

Ой, поплач, взьми поплач!
Принесла доля калач,
став зусiм вiн черствий,
колись ж був запашний.

Його час поглумив,
у вiйнi попалив,
кожен в душу ж сховав,
щоб зусiм не пропав.

Хай черствий, але ще,
як надiя живе.
Бо холоне ж душа,
бо вiйна, бо сташна.

Чи ще будуть жнива,
чи ростимуть хлiба,
i калач запашний
буде наш, не чужий!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *