Не крига, й не спека,
А холод в душі
Зірветься, скоріш як каміння,
Пристане і тисне сильній i муцнiй,
Не ворогом стане сумлiння.
І в тиші самотності гірко лише,
Образа сховалась тихенько …
Дай Боже, забути, забути про все,
Звільнитись від думки скоренько.
Неправда! Вже волі такої нема,
Чекай на її, час би мати,
Навчити б себе прощати та так,
Щоби не сліпцем, не блукати,
Не статись хвилини, як крапка уже,
Яка себе скрізь розтавляє.
Іди, iди геть … краще признай,
Каяття у тобi ще немає.