Скатертина билась на вітрі …
На дротині іі хтось почепив,
Вона довго висіла тут - вічність …
Й час з війною себе погубив.
Обірвана, брудна, жалем страшна
Лупотіла із вітром про біль …
Хрестом вишиті взори всі майже
Погубились, пощезли зусім.
І оселі нема, де стелили
Скатертину білющу, як сніг.
Рясні грона червоні калини
Вигравали любовʼю для всіх.
То було, все в минулому щезло,
Ні людей, ні життя вже нема …
Все шматтям по розбитті тріпоче …
Бідна наша святая земля …