Сиве, сиве небо ...
мокротою впало ...
Сонце затулило,
десь тепло пропало ...
Чобiтком листочок
вчитиму лiтати,
а вiн жовтилезний
буде лиш благати -
- Полиш мене осьде,
мокрою землею,
припаду до неї,
рiдної, святеї.
Нашумився листом,
порадів промiнню,
пора спочивати.
Вже не маю вмiння
гнучко з сонцем грати,
з дощом шелестіти,
прохолоду пташці
доброту робити.
Заскорубле тiло,
жовте, аж рудеє ...
полиш мене, панi,
полиш тут землею ...