Поналякались птахи i злетiли ...
Спекотне сонце їх худчiй
до крон дерев всiх повернуло,
у тiнь жадану ... Там у нiй
у спокої усi й посiли,
у тишi листу i гiлок ...
i думати уже не хтiлось,
про сполох, страх,
i хто той хтось,
що всiх здiйняв у небо жару,
де сонце полум'ям горить ...
Тривога просто низом впала.
Пiд деревом змiя лежить.