Суджу я лише по собі …
Навіщо, Господи, мені
Ти дав тоненьку папірцем
В трептiннi душу, що слівцем
Податна істину сказати?
Живуть у грубості своїй,
Люди до жа́лю геть нездатні …
- А те, що світом бiлим бачу я,
То бачу я і лише я.
І попрекаю світ за те,
Що лиш собою тільки бачу.
Прийде пора і я заплачу,
Що саме той, що нікуди́
Думками нами не годився,
І був зусім не з правдини́ …
А полем, лісом покотився …
Поклав життя, щоби в мені
Незрозуміле стало ясним
І розуміння сприйнялось …