Сучасна поезія України

Вже напинаю й напинаю
на голову думки легкi,

А листопад зчорнить рудую
Красу у осені зусім,

Лютий не зуміє …
Хай й який лютий,

Все сміх в сльозу тулитись хоче,
Бо радість, як воскреслий Бог.

Дитинством вічності був сніг,
Весна безчассям посміхалась,

Повільно суне весна …
Моʼ передумати бажає,

А порожнеча стугонить …
Аж бамкає тривогою гучною …

Нема біди?!
А де вона?
Пішла від нас далеко!

Геть ніде і скрізь нема
Снігу білого … зима

Возлюбили ви ворога, возлюбили …
Себе й нас вите погубили …

Котик ніщо й не читав,
Книг багато …
Полежав …

Принесу я в жменцi
зерняток для тебе,
пташичка маленька!

Лапатий сніг,
Аж падав з неба,

Душа питає …
І питає …

Заспівай мені, пташинко, заспівай!
Ту тоненьку пісеньку про гай,