Категорія: Як на духу

Стелю скатертинку,
положу хлібинку,
вітерець грайливий,
пригощаю, милий.

Пустотою, пустотою,
Вітер віє і простою,
Думкою не нагородить.
Все по колу злом
Він ходить …

Куди, куди мені податись?
Ковточок волі хочу мати
В буденнім русі цього дня.

Хвиля слова,
Знову хвиля …
Тихо плеще
Думка в мніʼ …

Не розуміти –
Заспокійливо.
На розум спхнеш все
І готово!

Багато хочу …
… Бога зріти …
А вже не ладна,
Аж ніяк …

Я уявляю, як це сталось,
Як квіточку Господь створив.

Ходимо життям
Вiчними панами,
Мутна рiка часу
Тече поміж нами.

Тiльки Любов –
З хреста здiймає.

Танок!
На вінок!
На руці!
Місяці!
Небо
Вогньом!

Всі ми звані,
Нещастям обрані,
Бога шукаєм
І світом блукаєм…

Церква…
Тихо
Лиш моргає
Вогник у
Кутку…

Колись, колись,
Коли побачу
Очима, словом
Чи душею.

Ще ходити
Й ходити,
Кінця
Ще нема!

Не можу тебе
Пригорнути.
Сказати також
Не скажу,

Бурхливе
Море –
Воно
Трагiчне.

неможливо по ненормальним нормам прожити
треба самим ненормальними себе зробити.

Сходіть до церкви цього дня.
На святім місці диво дивом
Зобачите дійсно хреста,
Саме такого, як хотіли.

Я не піду до тебе, доле,
Просити, кланятись тобі.

Коливається словами мʼяко
Думка тиха про життя.

Що світлиною є?
А ми не знам?
Що ми не темрява, а світ …

Ніби всміхаюсь я – коли треба,
Й сумую тоді, коли небо