Категорія: Громадянська лірика

Із вуст твоїх звучить – лише брехня.
Бо провокатор ти відомий.
Весь простір інтернетовський полив
Розтерзаним вкраїнським словом.

Іспанський сором –
Ще одна біда і вірус,
Який народ мій мучить
І терзає!

Де ви беретесь «отакі» –
Жорстокі, гнилі і сліпі?
Полиште люд ви кантувати!
Та це ж – поезія!

Прута зламаю,
Себе посічу –
За те що надію
Я маю таку –

Міряли ми міряли,
Відрізати думали,
Потім якось ніяк,
Та і передумали.

На порталі, на порталі
Знову мову розпинали …
Язику де місце сісти
Припадалки готували.

Хочеш літати?
Будеш літати!
Лише треба це
Запланувати!

Ми його побудували,
На Майдані все владнали!
План – як бути, як нам жити!
Куди вікнами дивитись.

Були “вони” i “ми”-
отак й жили,
“вони” солоденько
брехали –

В пекло рай перетворили
Злу під силу така сила.

Вона “какая разнiця” казала,
я по-бандерiвськи страждала,
бо не докажеш вже нiщо,
смерть блукае, iм хоть що!

Вітер рвав, кидав і силив
хмари, простір і журбу.
Згадку про голодомор безсило
оберігти, як живу.

Медові слова були у комуністів,
В крові були – руки нечисті.

За Єсеніна візьмуся
І так само напишу
Нє про Русь, про неродную
Нє про ізби, що в лєсу.

Коли були, коли жили,
Питань було також багато.

Моє минуле вам перечить?
Чому?
Чому лишилась я у мові?
Чому в мені є польське слово?

Коли російською мене повчають –
не вірю, що добра бажають.

Падав сніг на наш поріг.
Падав лише білий сніг.
Чорного в нас не буває.
Пекло лиш такий жбурляє.

Пустота …
Слово, як муха в кутку
Дзижчить монотонно
Змісту шукає …

Стрепенувся світ святами, порадів із нами.
Ворогам додав ще злості. Бо вони «дарами»

Розхитався світ, розхитався …
Таки злодій крові насмоктався.

Паном бути смачно,
Свiтом керувати,
Бути чимся зверху,
Другим понукати.
Але це не влада,