Категорія: Іронічні вірші

Повзе черв’як,
Не просто так,
Сумний у лiс
Зiбрався –

Нема проблем!
Про бомби говорити
Замовкнем всі,
Ну як один!

Вже не скажеш душею відверто,
Що лягло тихинкою на серці,

Якби тютюн вбивав,
Його би не смалили.
Він гріх – такий собі,
Який не має сили.

Прийде чорт з рогами,
Залізними копитами,
Почне нас смалити,
Почне нас корити,

Кава випита,
Слово тупцює …
– Впусти же ж впусти …

Одні –
Давно
Таланти
Закопали,

Нема народу без казок.
І по казкам народ впізнаєш,

Жаба рибі наказала,
Щоб сюди не запливала.

Живiть широко,
дихайте глибоко,

Що вже у світі не було.
І лохнеси, й НЛО
І ковід дійсний убивав,
Охоче душі забирав.

Дощ і дощик
Холоднющий…
Травень в травах
Похиливсь…

Пустота … Навіть вітер не зазирає …
Сиві слова люди складають …

Ліниво я ноги
Свої піднімаю,
В патинки свої
Помаленьку встромляю,

Літечко румʼяне,
Дітками засмяне,
Яблучко вродило,
Ягідку вложило

Чисте з чистим розмовляло …
Одне словом – друге раєм.

Біда бідою,
А щастя – ген

І я не в захватi вiд себе,
Але …, але …
Коли захочу щось сказати,
То ладна мовою подати.

Геть ніде і скрізь нема
Снігу білого … зима

Веселки лінувались
Чи хтілось їм забути

Давай, лети, шуруй, біжи!
Давай, давай і не спиняйся!

– Важливе те, що неважливе!