Категорія: Іронічні вірші

Безцiнне комфортом оцiнили,
а бiрку почепити – було грiх!

«Не укради!»
Це лиш порада!
– Як не вкрадеш,
То буде благодать тобі! –

То не пишіть.
Але є є.
Таке маленьке
Й непомітне,
Як червʼячок
У голові.

спотикнулась
i не раз
iду,
думаю
про сказ

Є вірші, які я
Гайками і називаю.
З іржею.

Холостили кота.
Зрозуміло, що сталось.
Кіт лишився чогось,
Як ні в чим не бувало.

Ладні у пакет залізти –
лише б не просто сісти
Й подумати – навіщо
В пакет я буду лізти?

Ще встаємо,
Ще лягаєм,
Аж бiда втомилась

Кап,
кап,
а далi як?
Шляп,
шляп,
а далi?

Треба жартом написати.
А про що?
Про дурнуватих!

Буде день
І буде ніч.
Хто сказав,
Що все те буде?

Задивився котик у віконце,
Пташечку зобачив й не одну.

Сонячна біллю,
Сяйно несяйна,
Чорненьким маревом
Спритно охайна.

Штучну ялинку поставлю у хаті,
Не будуть смітити гілки лапаті.

Птах сидів …
В зневнованому стані.
Ті нерви зовсім нікуди!
Але співав!

Щастя привалило,
Й сплющило так,
Дихати змоги
Не стало ніяк,

А де сніг?
Снігу нема!
Бо злякалася Зима!
Ще де дрон
– Забʼє Зиму?

планети,
системи,
тяжiння
й без нього

Глибоко-глибоко,
Де небо на дні,
Я вже не ходитим,
А плистим собі …

Сьогодні збігаю в дитинство,Хутенько лише, лиш на мить.Могла б більше там побути,Але в безчассям все біжить.Безчассям саме, бо встигатиВсе не вдається живучи.Тому, дитинство, вибачай мніʼ.У […]

Так, ніби , а вже бачиш, що ні.
І ріка заросла, у багнюці стоїть.
І терпіння згуло у безмовних лісах,
І пеньки не пеньки, а безубʼя в корчах.

Щось, а що?
Ми та ми!
Упирі живі,

Або каїн, або юда!
Вже така людська споруда!

Напишіть дурню і дайте цю дурню
Вашим вклонялникам перечитати.