Місяць: Липень 2026

Із вуст твоїх звучить – лише брехня.
Бо провокатор ти відомий.
Весь простір інтернетовський полив
Розтерзаним вкраїнським словом.

Іспанський сором –
Ще одна біда і вірус,
Який народ мій мучить
І терзає!

В цій війні шизофренічній
Тихо так сьогодні.
Що аж чути – по обличчю
Б’ється дощ холодний.
Як спадає він на листя,
З листя вниз у трави.

Як закрутить світлий вітер
На стежині пил…
Що крізь степ,
Сади,
Між квіти.

Викотилось сонце
тильбате у спеці,
смажить, не жаліє
вогнем в небезпеці.

Я не став би стукати в двері…
Особливо в зачинені щільно.
Не стояв би біля порогу,
А пішов би геть, до холєри!

Без метафор коли…
Наприклад… –
Ворог кидає КАБ-и на цивільних людей з літаків та гвинтокрилів…
Каб-и збиває БПЛА (фантастично, але можливо)…

До нестерпності …
так хочеться сказати …
про біль …

Να τρώει η μάνα και του παιδιού να μη δίνει.Смачно так, Що мати з’їлаІ дитинi Не вдiлила.Νηστεύει ο δούλος του Θεού, γιατί ψωμί δεν έχει.Поститься […]

Думка
Приходить,
Зʼявляється,
Виникає,
Долітає,
Пропливає,

Свині попадали в море.
На березі сиділи двоє скажених, яких Господь зцілив.

Колобочок-колобок,
М’який з хлібчика клубок!
Прикотися ти до нас,
Розкажи ще казку, враз
Ми про тебе тут згадали,

Чого тобі так тяжко,
Скажи, душа, чого?
Бо бачила, бо чула,
Що десь життя було

Які в мене друзі – такий й я в окрузі.Сумнів – легко сіється, завжди сходить і виполоти вже неможливо.Лише тому варто довіритись в біді – […]

тяжкенько простенько сказати
про слово миле у менi …
ви ладнi мене ображати …
я згiдна … лише не гонiть

Розмалював Господь наш світ,
А я все цяточку шукаю
У фарбі, що душа цідить
Вічність нею прикрашати маю.

Облесливість задрімала на сонці,
Відпустила на волю людей.
Світ миттю іншим зробився,
Просто щасливим скрізь й геть.

У Ковбоя, у Ковбоя,
Все, як треба!
Як в героя!

Втомлена ніч …
Зірок не пустила
Блимати тихо в собі.

Не лише кава гірка…
Яка є …
А й доля всякого бовтає.
Але ж якось, ще тут, жиєм,

Не лише кава гірка…
Яка є …
А й доля всякого бовтає.
Але ж якось, ще тут, жиєм,
Душа не пилом припадає.

Я павучка пущу по травах,
Хай м’ячиком туди-сюди,
Мураху перепинить, подивує,
Як вміє вона швидко утікти.

Зайчик тiнi, не скачи!
Сядь, хоч трiшки посиди!
Петра й Павла свято вже,
Лiто, будь iз нами ще!

Колише вечiр мою душу …
Вiтрець легесенький наслав.
Зiрок начепляв, як на грушу
В петрiвку – жовтих в небi плям …