Побачення

У чорнім чокері простує ніч.
Дере шкарпетки хмиз,
У скроні – пульс.
Повільно визріває гнівний спіч
До клятого дослідника спокус.

Його любов морозивом текла
Немало любих літ,
Удосталь зим.
Ворожка-щука зілля продала –
Тепер не буде жодної сльози!

Навшпиньки йде до берега ріки,
В обіймах тисне
Жовті кавуни.
Обличчя – крейда. Очі – світляки.
Коханий, це для тебе! Пий, засни.

© Юлія Красіна 2022