Присмеркове

Хай час іде без упину,
Я пам’ятаю, прелюбий,
Як по зім’ятім обрУсі
Котились кислі мурелі.
Ти брав мене, як ружину,
Незаперечно та грубо.
В несамовитому русі
Злітали зойки до стелі.
Ти важко цмулив повітря,
З рамен стікало солоне,
Ярило поспіхом гулькав
У присмеркову ожину.
Нехай нам буде по вірі
У наш талан на долонях.
Нехай простить невістулька,
Що ми на ній ворожили.

© Юлія Красіна 2022