Забудь

Образа послала -
ходи лиш сльозами
тугу запоясь,
йди лише стежками
колючими болем,
хай файних собою …
іди!  Довго-довго
не часом, а горем.
Воно кожну мить
потягне в безкрайність,
ні сон-забуття -
не буде, як радість.
Відкритіі очі 
й пісок в них від вітру.
звикай, душа мила,
забудь ти про втіху.