Жив-був дід,
Була і баба.
Була внучка
Й птаха ряба.
Знесла курочка
Яйце,
Не просте,
А золоте!
Так в кублі воно
Й лежало,
I хазяїв
Дожидало!
Дід прийшов,
О диво з див,
Вiн не бачив,
Скiльки й жив!
Покрутив.
Так! Золоте!
То яєчко
Не просте!
А в середенi,
Там що?
Як яйце,
Чи і нiщо?
Ще яєчко
Покрутив,
I сам себе
Засмутив.
Бити треба,
От бiда.
Статись до бiлка,
Жовтка!
От дiд бив
I не побив,
Хтось би трохи
Пiдсобив.
Тут хазяйка
Пiдiйшла,
В руку диво
Те взяла.
Била й била,
Не побила,
Внучку милу
Попросила
I вона старалась,
Била…
Золото –
Велика сила!
На столi лежить
Й смiється
Золотеньке
I не б’ється!
А за лавкою
Мишатко...
“Щось блищить,
Як колiщатко!”
Так подумала
Малеча.
“Що то там
За ворожнеча?!
Б’ють там щось
I добивають,
То блищить
I не вмирає.
Подивитись треба!
Мушу!
Що вони трясуть,
Як грушу!"
Десь пiшла
Уся громада
Подивитись –
Не завада!
Вискочила
Й зачепила,
Яйце впало
I побила
Мишка золоте
Яєчко
Йойкнуло
Її сердечко!
Вона швидко
Утiкати,
В нiрцi хвостика
Ховати.
Дiд iз бабою
Прийшли
I яєчко
Не знайшли.
То розбитe
На пiдлозi,
Внучка плаче
На порозi.
Дiд i баба
У сльозах.
Ну, спитаєм
В цих невдах.
Ви ж хотiли,
Щоб побити
I яєчко
Подивити?
Зараз плачите
Наказом,
Дякуйте всi
Мишцi разом!
Кудкудаче
Курка наша
“Горе ваше,
Не є ваше!
Знов знесу
Я вам яєчко,
Не журiть
Ваше сердечко!
Золоте,
Не золоте,
Але смачне
I просте!»
***
Прочитала
Раз і два -
Казка досить
Не проста!
«Золото»,
Коли ми маєм,
Б‘єм, товчем
I зволікаєм.
Просте щастя
Гарно мати,
Сяйвом радості
Сіяти!
А поб‘єм
I знищим все -
Згідні вже
I най-просте!
«Золото» ж
В руці держали!
Шкода,
Розуму не мали!
Post Views: 44