Похмурий ранок.
Вітер стугонить.
День довжелезний
Мостить невмістиме.
І дощ ріденько стугонить …
Ліниво гілка колива листину.
А в мріях ліс – хай мокрий вже,
І там дорога між соснами,
Й хода повільна …
І голки, що виминаються ногами …
Можливо й гриб …
Одненький лиш …
Пузатий, молоденький, міцний …
Родолюбно, затишно в душі …
Буттям таким – простим, аж ніжним …