Галас з звуком говорили -
- Вже нема i краплi сили!
Снiг коли зимою йде,
себе щiльненько кладе,
починаємо хворiти,
ми безсилi говорити.
Чи снiжинки, як лiтають
нам всiм рота затуляють?
Тихо так стає кругом,
нiби змовк свiт i не знов
галасiння i гудiння,
тупотiння i пищiння,
виття, гул й не знати що
будуть нашими? То що?
Бiдкались нiби обоє.
Галас з звуком, ви герої!
Ми вас чуєм, аж не траєм!
Зиму тиші ми чекаєм!