Категорія: Іронічні вірші

Повзе черв’як,
Не просто так,
Сумний у лiс
Зiбрався –

– Котик, котик,
Що ти бачиш,
Коли очки
Світять ясно?

Пролiски гнiздо сповили,
свинi на базар сходили,

Отак, почнеш якось вмирати,
Знайдеться хтось, щоб заважати.

Пане добрий, добра панi!
Вже набiдкувались!

Впав камiнчик один з неба,
другий покотився,

Паперовий корабель
попливе до аж земель,

До ворога ми люті!
Ворогу – не бути!

Зайчик думав та гадав,
взяв й хатинку збудував!

Як впадеш,
Якщо не лiтаєш?

Сидiло горе коло моря
Сльози проливало …

Якось сталось, попитала,
Чи влучно вiршую?

Сила земного тяжіння зростає разом з віком

Нестерпне стерпним
якось стало.

Не питаю нiщо!
А навiщо?

Пнуться рiки i озера.
Лiс дрiмати? А нема!

Напишем книгу про кота! – Для чого? Він не прочитає!

Втекла Муза, а куди? Бiгла греблею, туди …

Пораді лиш раді, коли та порада …

Зло кишенi набиває, щоб тяжкiше йти …

Коли слава, пуста слава, впаде та плечима …

Мураха сунула зернину …