Категорія: Вірші для дітей

Раненько, лиш намір
Встати сонце мало,
До нас лисичка завітала.

Двері жально заскрипіли.
Самі себе пожаліли.
– Сонечко дбайливо, щедро
Поглядом своїм усердно
Лиш віконця пригортає,
Мене двері оминає.

А зима, це що таке?
Моʼ на дереві росте?
Чи у морі десь пливе?
Ні! Зима – порою є!

Про слоника маленького
Я віршик напишу.
Він най-слухняне диʼтятко,
Відверто вам скажу.

У жабки народились жабенятка.
Маленькі, як мак, гарненькі дитятка.
Чималенько їх таких народилось.
Імʼя всім подати рода заходилась.

Равлик базаром
недiльним ходив.
Сап’янцi найгарнiшi
наш равлик купив.

А у лісі, а у лісі
Звіри також святкували
Паску красну,
Паску-свято
Всі дружненько
Величали!

Народився їжачок!
А де голки?
Без голок!
Розовий,
Такий м’якенький …

– Була ж краплинкою дощу,
Але на гірку, на біду
У небі хтось забув про те,
Що холод трішки щось страшне.

У садочку, у садочку
Є цікавинки такі.
Буде Свято і всі дітки
Стануть миттю всі другі.

У світі темнющому,
З білющим снігом,
Холодом міцним,
Кусючим вітром

Руденька красуня до мене прийшла.
Руденькую лапку мені подала.
Сподобала мене лисичка хитренька,
Й мені до вподоби цей вогник маленький.

– Постелю доріжки
Жовтим килимочком,
І зімну травичку,
Хай поспить клубочком.

До віконця ми стояли
І в віконце заглядали.
Зірка небом вже зійшла,

Беру папір і ріжу я
Навпіл.
Тримаю дві я папірини.
А згодом кожну з них
Ріжу спритно я
На три частини.

Два зайчики в лісочку
Ходили не грибочки
Збирати темним лісом,
Бо темно й не було.

Пензлик в фарбі потримав,
На папір думку поклав
Котик малювальник.

Десь на небі сніг сидів,
Потім взяв і полетів.
Годі було вже лежати,

Пироги Зима
Пекла.
Борошно вона
Взяла,

Лапатий сніг, аж падав з неба,
Летіти лінувався вже.
Тому то гупав лиш тихенько,
І ніжно застилав усе.