Категорія: Жартiвливi вiршi

Їжачка зустріла вчора.
– Добрий день!
Про що йшла мова?

Чуттєво, щиро i вiдверто
з глибин самого Лиса серця

Взяла любові
І по бокам обклала.
На плечі трішки –
Щоб було немало.

Взяла любові
І по бокам обклала.
На плечі трішки –
Щоб було немало.

Нічка знов
До нас прийшла.
Мокра з вітром!
– Де була?
Ти не чула
Про весну?

Весна знову всiх обдурить.
Дасть тепла, то те, то се.
I роздягне, й приголубить,
Згодом лiтечко прийде,

Вiрш за руку вiрш водив.
Прийшли двоє – ото див!
– Чаю, кави, щось попити?
– Нема часу тут сидiти,

Вітер гуляв, ой гуляв!
Гнув, що міг перекидав,
Під спідниці заглядав,
Парубкам шапки скидав!
Все? Ні!

Ніч, то ніч …
Ця темна тітка,
вона вміє ворожити!
Таємниче і незнайне
ладна у рукав вложити!

Я пилинка, я маленька,
Раз маленька, то легенька.
Вітер дуне і несе,
Він такий, що все трясе,

Береза впала
на мене
разом з листком!

Вірш ходив, собі ходив –
хтось поцьори почепив.
Всі питали, дивували,
які гарні, де ви брали?

Сидить котик й заглядає,
З вусами. Мене благає –
– Намалюй мені портрет!
– Знову! Котику! Авторитет

Сонце сходить!
З чого сходить?
І заходить!
То куди?

Спотикався дощ.
Не бігав, ходив.
Вже змучено
Плівся коло грибів,

Додавання й віднімання
Лавкою сиділи.
Додавання докладало,
Віднімання вміло,

Підіть до магазину
І купіть мені
Усе по списку:

Цей дядько – не з простих.
Відцапорив для себе вміло
Кусочок простору!

Ключi, напевне, таки вкрала
й спасiння вже не буде, нi.
Тихенько дверi вiдчиняе

– Скотися, місяцю, униз!
Побачу я круглізні боки,
Якими ти у висині
Розлігся ніччю і нівроку

На снігу, на снігу
Горобці не замерзали,
А хутенько й галасливо
Білу булочку клювали!

Радість духу завітала,
Посмішку подарувала
Про шампанське – так злегенька
Пригадала, щоб швиденько

Купідона послали стрілами стріляти.
Дівок й парубків болюче вражати.
А він коли й кави попив й бідолаха
Не бадьориньким став, а спати завадивсь.

Солодкий сон
Собі тихенько спав.
А страшний сон
Усе себе питав –