Категорія: Жартiвливi вiршi

Гусак гуску запитав –
– Вранці всі йдемо на став?
Чи на річку? Яка думка?

Котик котику сказав
– Я сьогодні рибку вкрав!
У хазяйки зі стола!
Поки десь вона була.
– Та то ти її поцупив?

Коротенького вірша
Напишу скоренько я.
– Час іде, а віршик де?
– Осьо він, себе кладе

Комар – мене,
А його – жаба,
А жабу – їжак …
Та отак!

Тоненьке жало і бажання
Попити крові. Без вагання
Він прилетить, аж гучно сяде.
І встромить жало в мене радо,

Їжак йшов прудко до вужа,
Хотів спитати, де була
Дорога до гадюки-пані.
Вуж аж затремтів в мовчанні …

Їжачка зустріла вчора.
– Добрий день!
Про що йшла мова?

Чуттєво, щиро i вiдверто
з глибин самого Лиса серця

Взяла любові
І по бокам обклала.
На плечі трішки –
Щоб було немало.

Взяла любові
І по бокам обклала.
На плечі трішки –
Щоб було немало.

Нічка знов
До нас прийшла.
Мокра з вітром!
– Де була?
Ти не чула
Про весну?

Весна знову всiх обдурить.
Дасть тепла, то те, то се.
I роздягне, й приголубить,
Згодом лiтечко прийде,

Вiрш за руку вiрш водив.
Прийшли двоє – ото див!
– Чаю, кави, щось попити?
– Нема часу тут сидiти,

Вітер гуляв, ой гуляв!
Гнув, що міг перекидав,
Під спідниці заглядав,
Парубкам шапки скидав!
Все? Ні!

Ніч, то ніч …
Ця темна тітка,
вона вміє ворожити!
Таємниче і незнайне
ладна у рукав вложити!

Я пилинка, я маленька,
Раз маленька, то легенька.
Вітер дуне і несе,
Він такий, що все трясе,

Береза впала
на мене
разом з листком!

Вірш ходив, собі ходив –
хтось поцьори почепив.
Всі питали, дивували,
які гарні, де ви брали?

Сидить котик й заглядає,
З вусами. Мене благає –
– Намалюй мені портрет!
– Знову! Котику! Авторитет

Сонце сходить!
З чого сходить?
І заходить!
То куди?

Спотикався дощ.
Не бігав, ходив.
Вже змучено
Плівся коло грибів,

Додавання й віднімання
Лавкою сиділи.
Додавання докладало,
Віднімання вміло,

Підіть до магазину
І купіть мені
Усе по списку:

Цей дядько – не з простих.
Відцапорив для себе вміло
Кусочок простору!