Сучасна поезія України

Я проклинаю свій рай краще я піду в пекло ти мене не тримай я повернусь на Геклу. Я вернуся в Ісландію де почався мій шлях […]

Життя є мить,Лише пушинка,Яку задмухувує час.Аж бомби кидаєм,Щоб мить цяСтала нестерпна …Якось так …

Казали в минулому – всяка влада від Бога.Іде війна. Влада не від Бога була, а від нашої покори до зла.

Хмара осіння – тяжененна і сива
обрій тепла собою закрила.
Смутком холодним, мокрим дощем
заполонила усе і ще щем

Зграйкою душі злетіли …
Покружляли над нами і ввись
Понеслись білі крила невинних …
Безмовні у сумі … Дивись …

Было дело. В ночь с субботы на воскресенье небо горело. Почему? По небу летели господа Беккерели. Откуда спросите вы? Элементарно да из Москвы! 11 октября […]

Коли прийде зима,
спинюсь я вже думками…
Хай сніг дрібний іде
горами і долАми …

Коли я був малим то дав пораду старий штейгер дядя Моня в поганий час не слухай баб бо то курник! Ніч ВЯУ. Числа не знаю….

Добра порада! Коли я був малим то дав пораду старий штейгер дядя Моня в поганий часне слухай баб бо то курник! Ніч ВЯУ. Числа не […]

Золото акации грусть ушедшых лет. Осень и предзимье. Тучи Темного Севера предвещают грозы и внезапный мороз. Наша кровь – выкуп за землю наших отцов. Ночь […]

Час зник, побiг, розтанув …
лишив розводами згадки …
а я лишитись хочу, стати
на мiсцi цiм i назавжди …

То був час як я народився. Величезною країною правили старі з оточення Брежнєва і практично весь час по телевізору показували їхні похорони.Проїжджаючи під Амурським мостом […]

Золото акації віщує про осінь, а в мене вже зима. Хмари з півночі передвісники гроз, котрі принесуть лютий мороз. Наша кров пролита за нашу землю. […]

В церкві – не лякають, якщо це дійсно Божий дім.

Скавчить душа, немає допомоги …
Тяжка цеглина роздуму лежить
на плечах мене, грішної небоги …
яка думками мене полонИть …

Це кінець на Гібралтарі це кінець всім догмам старим йдуть стежини з м’яти-рути до Дакара і Сеути. Це що? Кінець історії? Ні! Був початок Хренорії! […]

Літній ранок почавсяміж гамірливого тла гуділа машинами вулиця Привокзальна великими натовпами бучно жила вулиця що в народі звалась Скандальна. На фасаді тридцять восьмої пошти лаштували […]

Шевченко Тарасе, навчив мені волі,що ще Богом нам подата, не бути в неволі.Душі не скоритись , поклонам невдала.Як вільні птахи ми, за що Богу слава!

Я вже вмирала один раз.Вмирала якось і похвально.Лише жаліла про близьких,про матір було дуже жально.Той жаль, напевне, Бог почув,послав рятівничка до мене.Так народилась я ще […]

Про лева цього разу напишу
Я оповiдь коротку i страшну.
Цар звiрiв вiн й як заричить …

Попитаєм ми у Бога,

Осінь. Спокій, чи тривога?


Мудро Бог відповідає
-
Хай земля відпочиває!



сидить коло мене кішка біленька,
вуха стовбурчать, чує легенький
вітрець і жаринку, що з неба ще сяє,

Хресточку, хресточку …
твій празник чатую,
Тобі поклоняюсь,
бо Бога любую!

світ величезний, але як школа – все якогось часу викличуть до доски відповідати