Сучасна поезія України

Це відбудеться знов. Це – уже зазвича́й:Там, на небі, благання мої ігнорують.Без кохання, немов самурай без меча,Я до вірної смерті крокую. Лабіринтом забрів я у […]

До вагону метро столичногоНаші душі юрба затиснулаБез дистанції без граничної,І без сорому, і без долі.Безпорадно блукав обличчямиПогляд карих очей батистовихУ буйно́вищі у містичному,Ніби вихід шукав […]

Я посиджу, я помовчу,
Або скажу, що тобі треба …

Нахабний дощ
завжди примостить себе …

Капало, сивіло …
Повзло мокротою …

Водою знаю, як пливсти,
А от вогнем – ніяк.

Чому ми небу немилі?
Питаєш? Вода жбурляє силу,
Ллє, омиває, квасить,
Моʼ війну вона так загасить?

Верба воскресла …
Гнучка плачем
Вже зеленіти зачала …

Скрізь лиш «я».
Воно вам треба?
Залишіть себе
Зусім.

Скатертина билась на вітрі …
На дротині іі хтось почепив,

Так, бовдурам лише зустрiтись,
i бовдурство iржою пилу