Срiчечка-рiчечка,
пеньочок-горбочок,
злетiла пташина,
м’якей клубочок.
Ніщо і ніколи
Ніщо не зникне,
Й риска долі.
Усе в тобі, аж до кінця.
Образи, радості й неволі
Росії для нас нема
На жменьку щастя ми не згідні!
Нам треба все, що дав нам Бог!
Могуть Дніпра і мову рідну,
«Як» – не в гордості, а в вірі!
Схрестити пальці …
Щоб за хоть щось зачепитися…
Щоб втриматись за щось …
Себе самих за чуба витягти –
У красi є наше слово …
Слово душу огорнуло,
а вона все й пригорнула,
наш садок i нашу вишню,
соловейка, Днiпро, тишу,
Віра, знання, надія і зло, у якого є своє зло
Є не віра.
Є знання.
В них надії
Геть нема.
День
Проволочився сумний день …
Сльозами все вмивав старанно.
Красі квіткам не поклонивсь,
Залив усе він невблаганно.
довiршувались … не жарт
Рима риму колисала …
– Дай менi кусочок сала?
Сала? Ти? Якого сала?
Ще яке є? I немало?
А душа, а душа …
А душа, а душа,
чом ти похилилась,
де та радiсть, де вона,
мила забарилась.
Сплітайно …
Слова, думки …
Й мовчання сну, аж голосне …
І рання днина
Геть звичайна-
Як воскресіння
Знов зове …
НЕ ТРЕБА
Христа вбивати – було легко,
бо закон, сказав так треба i того –
покiрним бути – благодать!
Дай-но згадати…
Мова про…
Дай-но згадати…
То був травень,
Зелена трава…
Луг пробудився,
Квіти строкаті
В барвах веселки
Послана земля…
поезiя
Про зміст поезii питаю …
А дiйсно! Все ж таки, який??
Душа тихенькою зробилась
І ніжно в думці притулилась
Свідчення. Фашизм звичайний.
Буде тяжкенько менi написати,
Щемить в менi розповiдь, душею
болить.
…яка вона?
Цiкаво, яка вона, душа?
Колись побачимо ми душу …
Очима, що у нiй живуть,
i бачать не очима лише.
