Категорія: Вільна тема

Зажмурюю погляд у небо.
Воно ж, як перлина – ясне …

Коли ти існуєш,
Ти вдихаєш повітря?
Чи просто приймаєш його як належне.

Невинна кров лиш у Хреста була,
А наша ллється, бо виною

Побита шибка …
Вiтер рiже себе об її,

Поплач, поплач!
Принесла доля калач,

Без друзів ми.
В всіх інтереси.

Десь у раю наша Свобода.
Землею геть ніде нема.

А довелось провалля-пустоту узріти.
Не темінь, а лише порожні миті.

Ми марнуємо, а Ти малюєш, Боже …
І барвам у красі – нема кінця …

Кров
Взограла!

О, водичка! О, стихія!
Не завжди ти нам премила!

Хоча і хаос в нас кругом,
Думкам хорошим

я розкажу про тебе вмiло
душа моя так захотiла

Всесвіт мій,
Цілющий світ,

Три синочка Осінь має
Отак їх і називає –

Не зрозуміла, не далось
Торкнутись істини святої

Чи ви покладете свою чисту любов
В чиюсь недостойну долоню?

Не пiрнайте на дно!
Там надiї нема!

Не буду квапитись, не буду …
всю тишу в собi зошкрiбу,

Слово-словечко,
Яке ти гарне,

Помірно хвиля коливає
Тепло в водичці просто так,

Звитяжно і відверто
Повір у все святе,

Похмурий ранок.
Вітер стугонить.

Вітер був,
Гув і дув.