Заповіт

Уламки летіли,
забити хотіли,
а впали безсилі сторчма …

Залізо гострізне 
у землю зубато
встромило себе недарма.

Рубець цей забути
не зможе земелька,
розкаже про нього в журбі …

як вбити хотіли, 
як нас всіх губили
в війні із “братами», лихій …

хай коник життя 
скаче шляхом широким,
хай ворог згниє назавжди …

хай згадка про смерть,
не зникне у часі,
хай лишиться тут, на землі …

щоби не забути 
й росинки з сльозинки,
що впала бідою по нас …

шануймося, люди,
і памʼятку маймо -
свободу лиш воля подасть!