***індукційне від лат. in-dukcio "провести (до") -
загальний висновок на основі аналізу окремих фактів...
або,згідно з логікою - "процес судження,
котрий досягає висновку, що при наявному стані знань
є напевно істинний та не гарантує його..." (з вікіпедії).
******************
Нас багато було у двох туристичних автобусах.
Мандрували ми навколо світу.
І кожен виходив на зупинці своїй...
Я чекав на останню.
І людей ставало все менше та менше.
Раптом автобус, що їхав попереду нас
Непомітно,
Отак,
По частинно
Зникає -
Наче хтось
Насуває в стріч нього прозоро невидну тканину
Та як спритний маніпулянт
Тканиною тою весь поглинає автобус,
Обклеєний що
Плакатами туристичних реклам... -
Нівелював поступово маніпулянт
Ту, що попереду рухалась разом із нами величезну автівку...
Яка спорожніла, лишилася без пасажирів.
І байдуже було усім на те зникнення дивне -
Посеред день кожен чекав своєї зупинки.
В останньому, цьому автобусі.
Абсолютно ніхто не зважав, що і цей
Напів комфортабельний транспорт
Може бути вкрадений, як той, попередній.
Тим же макаром -
Непомітно, тихо та швидко...
І що той, хто не встигне зійти на зупинці
Також вкрадений буде, вийнятий з часу...
Але кожен поглинутий надто собою,
Існував сам для себе, для себе в собі.
Огорнутий кожен був світом егоїстичним...
То ж, байдуже було усім -
Кожен виходив на власній зупинці,
Що була як остання...тільки так не вважали вони.
Та і я при логічному розсуді
Зникнення всіх у нікуди ніким та нічим
З першого, того, попереду нас, який зник,
З того великого лайнера,
Подібному, схожому з нашим... - і я не вважав,
Що скоро зійду на останній в своєму житті
На своїй, на черговій зупинці.
Пасажирів ставало все менше та менше.
Я чекав на останню.
Спокійно читаю книжку пригод та фантазій.
Коли ж моя черга настала, я сходив з автобуса... -
Миттєво зникаю з книжкою разом своєю в реальному світі.
І світ для мене також!
Ледь торкаюсь ногою землі... -
Я землі не відчув...бо землі там немає!
Там плескалась вода.
Протесне вимовив слово <<Що це таке? Хто посмів?!...>>... -
У хлані розбилося лунами слово.
І зникає воно, оте слово зі мною!
...І темними кола зімкнулися над головою.
Post Views: 35