Я думаю, що нас
Безповоротньо вже порвали.
Кавалками народ порозкидали.
Хто полем, світом чи душею …
Вже цілості нема і ми не з нею.
Ще при союзі нас волинських,
Як бандери величали,
Й довіри в нас -
Ніякої й не мали!
- То може ти із ворогів,
Що супротив країни?
Та ні! Отам то справа,
Люди милі,
Кусочкам, хай і розладу,
Спроможні всьому дати раду!
Воює хлопець із Волині,
Бо знає добре, якщо нині,
Десь у степах далеко
Та від свого дому,
Не відтяти зусім
Голівки злому,
Воно присуне скрізь -
Від сходу до заходу.
І «буде роду» нашому кінець,
Як кажуть - «переводу»!
Тому ми ціле,
Ми цільна Україна,
Чуєш, ворог триклятий,
Ми - понад все!
А ти погинеш!
У школі про любов нам не навчитись!
Просімо Бога, щоб із нею нам родитись!
Views: 233