Я звинувачую тебе, моя держава! Виню в війні, лише тебе! Ти вбила нас усіх з собою, як мачуха згубила все! Й кацапи винні! Їм не диво! Вони кацапи! Й казка вся! А ми? А ми розгородились! Винні! Приходьте, нам нічого не шкода! Віддались повністю і всяко! Мови, гонору нема! Все як було - так й не чіпалось, держава - присміхом була! Хтось обіцяв, якийсь паперик, хтось підписав і радість аж! Все віддали - бо нам не треба! В раю блаженні - трастя нам! А ворогам такі і треба! Зайшли у двір і вже дотам! Не вигнати і жити ніяк, бо цвинтарі всі в прапорах! Держава моя, Україна, що поробила ти із нас? Надія? Віра? Ще воскреснем? Можливо … ще, але колись … нараз погриз нас ворог навіть чесно, бо гріх отак, бо не буває так, щоби нехаяти за дім свій, і розпʼяли всіх по-живому нас!