- А де? Твiй вiрш?
Сьогоднi, панi,
про що писатимеш?
Скажи!
Сказати тяжко?
Лише словом
легенько так
ти напиши ...
як бриль летить,
що вiтер смiхом
пiдняв над колосом
хлiбiв,
мо', як лелека ,
кругами дива,
парить десь
в небi височин ...
Чи в сонечцi оця травичка,
що стала зовсiм золота ...
насiяла себе i тихо
стоiть пiд сонцем, як свята ...
- О, лiтечко ...
Ще написати
про тебе
хочеться менi ...
Знайти б слова,
як почуття строкатi,
достойнi тебе,
як пiснi.