Гнітиш мене, моя земелько …
Образа в мені постає ….
Чому ти носиш тих,
Хто щедро, тебе
Розхристану краде?!
Волочить так, як він бажає?
Чому ми в силонці лише
Добро чеснотно розпочати,
А далі знов щось пропаде,
Як твердість до закону й правди,
Як непорушніі слова?
То брат, то сват, лиш по закону
Не жити! Яка та доля? Страх яка!
«Приколів» і дурні доволі,
Лише якось би навпрошки.
І соромно, і гірко …
Боже!
Подай нам сили і нас збережи!