Мамо, ти для мене безсоння,
Моє вічне прокляття і біль.
Залишилася тільки утома .
І немає більше слів.
Ти сидиш одинока і сива
І нікому руку подать.
Ти дивишся туди де слива,
Наростила плодів, які не зірвать.
Ти вдивляєшся в даль
І чекаєш дітей додому.
А на серці туга і печаль,
Ти відчуваєш смуток і втому.
Пам’ятаєш, війна і ми мали всі йти.
Ти зосталась сама,
Нехотіла нікуди втекти
Там домівка твоя, ти лишилась одна.
Як би знала ти,як я хочу тебе
Обійняти, тебе врятувати.
Та ти ж знаєш наші «брати»
Не пускають до хати.
Не пускають за любов до країни
І за війську донати.
За слова українські ми платимо
Не сумуй, почекай , я прийду!
І зайшовши до хати, занесу я слив.
І ми довго будемо плакати,
І радіти бо кожен з нас жив.