Спека. Та така,
Що соромно уверх дивитись.
Навіщо, сонце, так глумитись?
Над всім?
Ріка місцями повмирала,
бо течію свою сховала …
чи просто смерть,
її нема …
життя нема,
повисихало,
струмочками повитікало …
як кров із рани …
неживе корито голе
у незвиччі
Лежить горбато
в поневіччі кінцем,
страшним, сухим і все
вже і ніщо і не чекає,
просто лежить,
просто вмирає …
і соромні від сонця сили …
води нема …
життя безсиле …